пʼятницю, 10 березня 2017 р.

понеділок, 13 лютого 2017 р.

Проект "Пташине гніздечко"

Проект спрямований на екологічне виховання та вирішення конкретних проблем: допомогти птахам пережити зиму, показати людям, як треба оберігати птахів та піклуватися про них взимку.


2 грудня 2016 року відбувся виховний  захід - захист етапу проекту "Пташите гніздечко", над яким працюють учні 4-го класу Іванівської школи  ". Проект спрямований на екологічне виховання та вирішення конкретних проблем: допомогти птахам пережити зиму, показати людям, як треба оберігати птахів та піклуватися про них взимку. Одним із завдань проекту це проведення свята "Птахи взимку". Готувались до свята всі: і батьки, і діти. З творчим натхненням працювали батьки, виготовляючи годівнички. Вирішили презентувати їх на святі. Учні активно знаходили інформацію про зимуючих птахів, випустили листівки "Що потрібно класти в годівничку?" На захід запросили батьків, учнів 1, 2, 3 класів. Після свята всі вийшли в двір, щоб повісити годівнички. Всі учасники заходу відчули підненсений настрій, задоволення та радість.

Вчитель початкових класів


Гарбуз Л.І.



середу, 8 лютого 2017 р.

Про мультфільм «Думками навиворіт»

Чотири уроки, які маленькі діти можуть отримати 

з оскароносного мультфільму «Думками навиворіт»



З моменту свого випуску у 2015 році мультфільму «Думками навиворіт» (англійською «Inside Out», російською «Головоломка») аплодують критики, його обожнюють глядачі і, більше того, він отримав премію «Оскар» у номінації за кращий анімаційний повнометражний фільм. Однак найбільше його досягнення полягає в тому, що він змусив юних і дорослих глядачів зазирнути всередину себе. Як ви вже, мабуть, знаєте, велика частина фільму відбувається в голові одинадцятирічної дівчинки на ім'я Райлі, поведінку якої визначають п'ять базових емоцій: радість, печаль, страх, гнів та відраза.
У мультфільмі природа наших почуттів піддається глибокому аналізу, і це не випадково, адже консультантом у ньому виступив Дачер Келтнер – професор, директор-засновник наукового центру університету Берклі, США, який допоміг досягти того, що, незважаючи на деяке очевидно вільне творче тлумачення, основні посилки (судження) фільму про емоції психологічно точні й узгоджуються з результатами наукових досліджень.
Ці посилки передаються за допомогою винахідливого оповідання із приголомшливим сюжетом та чудової анімації; вони збагачують мультфільм, не перевантажуючи його. При цьому вони передаються досить чітко, щоб забезпечити підґрунтя для обговорення серед дітей і дорослих. Деякі з найбільш пам'ятних сцен мультфільму надають чудову можливість для навчання у класі чи за обіднім столом вдома.
Хоча анімаційний фільм «Думками навиворіт» майстерно відкриває шлях для бесід про емоції людини, дорослим може бути важко правильно вести подібні розмови й відповідати на запитання дітей. Тому в цій статті пропонуються чотири основні висновки про сутність наших емоцій, а також результати деяких досліджень, які підтверджують їх. Отже…
1. Щастя полягає не тільки в радості. На початку фільму коротко підстрижена із синім волоссям емоція «Радість» контролює мозок Райлі; її глобальна мета полягає в тому, щоб Райлі завжди була щасливою. Але до кінця фільму «Радість», а також і сама Райлі, та й глядачі разом з нею – дізнаються про те, що щастя означає набагато більше, ніж безмежний позитив. Справді, у заключній частині фільму, коли «Радість» поступається контролем над мозком іншим емоціям, зокрема «Печалі», Райлі досягає більш глибокої форми щастя.
У даному випадку сюжет мультфільму узгоджується з тим, як розглядають щастя багато провідних дослідників у сфері емоцій. Психолог Соня Любомирськи, автор бестселера «Психологія щастя. Новий підхід» (The How of Happiness), визначає щастя як «Відчуття радості, задоволеності або позитивного благополуччя в поєднанні з відчуттям того, що життя хороше, змістовне та значуще». Таким чином, хоча позитивні емоції, такі як радість, безумовно, є важливими інгредієнтами в рецепті щастя, одних їх усе ж недостатньо.
Більше того, недавнє дослідження виявило, що в людей, які відчувають широкий спектр позитивних і негативних емоцій, краще психічне здоров'я. Автори цього дослідження дійшли висновку, що різноманітність певних емоцій допомагає людині отримати більш детальну інформацію про ту чи іншу ситуацію, що призводить до покращення поведінки й потенційно більшого щастя.
Наприклад, у поворотний момент фільму, коли Райлі хоче втекти з дому, вона дозволяє собі відчути печаль на додаток до страху та гніву; як наслідок, дівчинка вирішує не приводити свій план у виконання. Зробивши такий вибір, Райлі возз'єднується зі своєю сім'єю та знаходить більш глибоке почуття щастя й задоволення від теплоти та спокою, які вона отримує від своїх батьків, навіть не дивлячись на те, що ці емоції переплетені зі смутком і страхом.
У цьому світлі творці мультфільму «Думками навиворіт», у тому числі режисер Піт Доктер, зробили розумний вибір, назвавши персонажа «Радістю», а не «Щастям». У результаті, радість є лише одним з елементів щастя, яке може бути забарвлене в інші емоції, навіть такі як печаль.
2. Щастя не можна нав'язувати, до його переживання не можна примушувати. У мультфільмі головна героїня відчуває знайомі всім нам прикрість і пригніченість (фрустрацію), коли мати просить її бути «щасливою дівчинкою», у той час як сім'я готується до важкого й дальнього переїзду, а в батька настає важкий період на роботі. Такі висловлювання батьків примушують дітей зробити висновок, що коли вони не відчувають себе постійно щасливими, це свідчить про те, що з ними щось не так. Усі дослідження та статті про важливість щастя в останні роки підтверджують це.
Дослідник Джун Грубер та її колеги почали вивчати нюанси щастя, його пошуків, тобто прагнення до нього. Результати їхніх досліджень ставлять під сумнів необхідність «бути щасливим постійно», яку нав'язували, та й нав'язують, імовірно, багатьом з нас.
Наприклад, їхнє дослідження припускає, що якщо ми ставимо щастя головною метою в житті, це робить нас нещасними. Інші дослідники виявили, що чим сильніше люди прагнуть до щастя, тим вищі стандарти щастя вони встановлюють і, відповідно, відчувають себе пригніченими й засмученими (фрустрованими) – і нещасливими, – якщо не можуть відповідати цим стандартам постійно.
Тому не дивно, що спроби примусити відчувати себе щасливою не допомагають Райлівпоратися зі стресами та змінами в її житті. Насправді ця стратегія не тільки не приносить їй щастя, а й примушує її почувати себе відокремленою від батьків, розгніваною на них і призводить дівчинку до рішення втекти з дому.
Який шлях до щастя більш ефективний для Райлі (і для всіх нас)? Так, недавні дослідження доводять важливість «акценту на позитиві» – свідомого виділення достатньої кількості часу в житті на враження й заняття, які приносять нам задоволення. Для Райлі це хокей на льоду, можливість проводити час із друзями, відпочивати та розважатися з батьками.
Але важливо також розуміти, що акцент на позитиві не вимагає відмовлятися або уникати негативних емоцій чи ситуацій, які викликають їх, – не треба цілеспрямовано гнатися за щастям, адже це неефективно. Райлі та її сім'я отримують найважливіший емоційний урок у той момент, коли дівчинка нарешті зізнається в тому, що вона важко переживає із приводу переїзду в Сан-Франциско, – це визнання зближує її з батьками.
3. Печаль надзвичайно важлива для благополуччя людини. На початку мультфільму «Радість» каже, що вона не розуміє, для чого взагалі потрібна «Печаль» й навіщо вона знаходиться в голові в Райлі. Багато з нас, як правило, у той чи інший момент замислюються над аналогічним питанням: яку мету переслідує печаль у нашому житті?
Тому дуже добре, що в якості головного героя фільму виступає «Печаль», а не «Радість». Чому? Тому що «Печаль» глибше пов'язана з людьми, оскільки є найважливішим компонентом щастя, і допомагає Райлі відчути цей зв'язок на собі. Наприклад, коли давно забутий уявний друг Райлі рожевий котослонодельфін Бінго-Бонго приходить у відчай через утрату свого фургона, оговтатись від того, що сталось, йому допомагає саме сповнене співчуття розуміння «Печалі», а не спроба «Радості» подати його втрату в позитивному світлі. (Цікаво, що ця сцена ілюструє важливий висновок дослідження про щастя, який полягає в тому, що прояв щастя мусить відповідати ситуації.)
Одним з найбільших відкриттів мультфільму можна назвати те, коли «Радість» оглядається на один з «базових спогадів» Райлі (випадок, коли дівчинка не забила вирішальний гол у важливій хокейній грі) і розуміє, що печаль Райлі згодом викликала співчуття до неї батьків і друзів, зробила їх ближчими один до одного й перетворила цей спогад із жахливого в наповнений глибоким змістом і значенням.
З великою чуйністю в мультфільмі «Думками навиворіт» показано, що важкі емоції, такі як печаль, страх і гнів, бувають дуже неприємними для людей, і саме тому багато з нас щосили намагаються уникати їх. Але у фільмі, як і в реальному житті, усі ці емоції служать важливій меті – вони допомагають нам зрозуміти власний внутрішній світ і зовнішнє середовище, допомагають ставати ближче до тих, хто нас оточує, уникати небезпек та оговтуватись після втрат.
Одне застереження: хоча дуже важливо навчити дітей приймати печаль, батьки та вчителі повинні пояснити їм, що печаль і депресія – це не одне й те саме, депресія – це серйозний розлад, пов'язаний із тривалими й інтенсивними переживаннями зниженого настрою. Важливо також, щоб дорослі створили безпечну й довірливу атмосферу для дітей, в якій малюки не боялись би просити про допомогу, коли відчувають смуток або печаль.
4. Треба усвідомлено приймати, а не пригнічувати важкі емоції. Одного разу «Радість» намагається перешкодити впливу «Печалі» на психіку Райлі. Для цього вона малює крейдою невелике «коло печалі» й наказує небажаній емоції перебувати в ньому й не виходити за його межі. Кумедний момент, але психологи сходяться на думці, що така поведінка «Радості» небезпечна й називається вона «емоційним пригніченням (пригніченням емоцій)» – це стратегія управління емоціями, яка, як уважається, призводить до тривоги й депресії, особливо підлітків, чиє розуміння власних емоцій ще недостатньо розвинене. І звісно, спроба стримати печаль і відкинути її в результаті виходить боком і для «Радості», і для Райлі.
Пізніше у фільмі, коли Бінго-Бонго втрачає свій фургон, «Радість» намагається примусити його «когнітивно переоцінити» ситуацію, тобто намагається спонукати його переосмислити значення втрати та змінити свою емоційну реакцію на більш позитивну. Когнітивна переоцінка – це поширена стратегія, яка історично вважається найбільш ефективним способом регулювання емоцій. Але навіть цей метод не завжди є кращим підходом, оскільки дослідники виявили, що іноді він може підвищувати, а не знижувати рівень депресії, у залежності від ситуації.
Ближче до кінця фільму «Радість» робить те, що деякі дослідники тепер уважають найбільш здоровим способом роботи з емоціями: замість того, щоб уникати або заперечувати печаль, «Радість» приймає її такою, яка вона є, зрозумівши, що вона є важливою частиною емоційного життя Райлі.
Експерти називають це «усвідомленим прийняттям емоцій». Що це означає? Замість того щоб зациклюватись на драматизмі емоційної реакції, вдумлива людина добродушно розглядає й вивчає емоції, не приймаючи рішення про те, наскільки правильні або неправильні вони в даній ситуації, створюючи простір для здорової реакції й відповіді. Дослідження 2014 року довело, що депресивні підлітки й молоді люди, які вибрали усвідомлений, вдумливий підхід до життя, продемонстрували більш низький рівень депресії, тривожності та негативного ставлення, а також більш високу якість життя.
Звісно, «Думками навиворіт» – це не перша спроба дати дітям чотири описаних уроки, але навряд чи можна знайти інший матеріал, який би одночасно мав такий великий обсяг і приносив їм задоволення від процесу емоційного навчання. Це яскравий приклад того, як можна за допомогою мистецтва мультиплікації й кінематографа змінювати розуміння глядачів їхніх переживань і відчуттів – і в даному випадку, треба сподіватися, ця зміна призведе всіх нас до більш глибокого й співчутливого зв'язку із самими собою й людьми, які нас оточують.
Джейсон Марш, Вікі Закревськи

вівторок, 7 лютого 2017 р.

Ігри для розвитку творчого мислення

Творчість справедливо вважається проявом справжнього таланту. Якщо дитина розумна, вона добре та швидко вчиться й застосовує свої знання в повсякденних ситуаціях. Але створення чогось нового, неординарного, не схожого ні на що інше – це і є справжній талант. Люди цінують і захоплюються здатністю створювати що-небудь незвичайне, чи то оригінальні твори мистецтва, нетривіальний сюжет чи винахід, який полегшує життя багатьом людям.

Як ми можемо навчити наших дітей творчо мислити? Як ми можемо прищепити їм звичку мислити нестандартно? Пропонуємо кілька простих і цікавих способів, які допоможуть дитині в ігровій формі розвинути цінну навичку творчого мислення. (У залежності від її віку та наявних навичок може знадобитись незначне коректування пропонованих ігор.)
Гра перша. Хто-небудь починає розповідати історію й зупиняється після декількох речень, а наступний гравець продовжує розповідь. При цьому обмежень у кількості гравців немає. Історію можна записати на диктофон або на папері, щоби згодом поширити її серед учасників гри. Це дуже кумедна гра, яка навчає дитину мислити творчо (а якщо ви теж берете участь у цій грі, то й вас).
Гра друга. Підготуйте серію зображень, які можна взяти із книги (перефотографувати), кількох книг, газет або з Інтернету й роздрукувати на домашньому принтері. Помістіть фотографії поруч одна з одною, і нехай ваша дитина розповість про те, що на них зображено. Ви можете по черзі розвивати сюжет. Гра може мати кілька варіантів: помістіть зображення лицевою стороною вниз, а потім перевертайте їх одне за іншим, щоб продовжити історію. Поступово збільшуйте швидкість відкривання зображень – так, щоб оповідач придумував розповідь усе швидше і швидше. Коли ви відпрацюєте початковий набір картинок, просто змініть їх порядок і подивіться, чи зможе ваша дитина придумати іншу історію.
Модифікація другої гри для слів. Підготуйте ряд слів, написаних на картках, і пограйте в іншу гру, використовуючи їх. Ви можете використовувати всі ті ж варіанти гри, які описані вище.
Гра третя. Увімкніть фрагмент класичної музики, і нехай ваша дитина скаже вам, який настрій створює даний музичний твір, що він хоче розповісти своїм слухачам.
Гра четверта. Увімкніть фрагмент класичного музичного твору й запропонуйте дитині намалювати картину, яка буде ілюструвати переданий нею настрій або історію, яку вона розповідає.
Модифікації ігор. Коли ваша дитина розповідає історію, граючи в одну з наведених ігор, попросіть її змінити сюжет так, щоби змінити її настрій. Наприклад, якщо розповідь сумна, чи може вона змінити її так, щоб вона перетворилась на щасливу? Чи може вона змінити її, щоб вона стала сповненою таємниць і загадок? Чи може вона перетворити її на комедію?
Відкриті питання стимулюють творче мислення. При читанні книги з вашою дитиною завжди ставте їй відкриті запитання (які передбачають розгорнуту, а не однозначну відповідь), серед яких можуть бути такі, як: «Як би ти впорався із цією ситуацією?», «Що цей персонаж міг би зробити по-іншому», «Як ти думаєш, як себе відчував головний герой?».
Гра п'ята. Роздрукуйте кілька фотографій на папері формату А4. Розріжте кожну з них на дев'ять частин (або більше, якщо ви хочете зробити гру більш складною). Тепер запропонуйте дитині скласти фотографії із фрагментів у первинний вигляд. Після того як вона впорається з цим завданням, ви можете змішати фрагменти, щоб дитина могла створювати нові картини, об'єднуючи фрагменти різних фотографій (краще відразу підібрати вихідні фотографії з розрахунком на це). Почніть з перемішування фрагментів двох фотографій і поступово переходьте до більшої кількості вихідних зображень. Почніть з великих фрагментів, які становлять ¼ вихідного зображення, поступово переходячи до використання більш дрібних фрагментів. Потім переходьте до більш складних зображень, які включають у себе більш дрібні деталі.
Гра шоста. Заохочуйте й беріть участь в іграх, в яких дитина зображує будь-якого персонажа або явище, а також використовуйте рольові ігри для моделювання різних ситуацій з вашою дитиною. Коли ви читаєте історію, попросіть дитину увійти в роль і зобразити свого улюбленого персонажа.
Гра сьома. Коли до вашої дитини прийдуть у гості друзі, запропонуйте їм вивчити ролі та зробити виставу улюбленої казки, як, наприклад, «Троє поросят», і показати її батькам. Це дуже весела й цікава гра, яка допоможе дітям весело провести час і залишатися зайнятими.
Гра восьма. Попросіть дитину намалювати який-небудь предмет і розмалювати його у відповідні кольори. Наприклад, попросіть дитину намалювати кілька фруктів. Потім попросіть її змінити колір усіх фруктів. Банан може стати червоним, а яблуко синім, і так далі.
Гра дев'ята. Виберіть один день тижня, коли всі члени сім'ї, включаючи дитину, будуть виконувати свої звичайні дії по-іншому. Наприклад, чистити зуби не правою, а лівою рукою і при цьому не так, як зазвичай. Виберіть інший шлях до школи. Співайте цілий день замість того, щоб розмовляти. Встаньте раніше й пограйте в нову гру. Прогуляйтесь у безпечному місці задом наперед... Будьте винахідливими й заохочуйте вашу дитину творчо ставитись до всього.
Ніколи не обмежуйте уяву вашої дитини. Якщо дитина розповідає уявну історію, завжди заохочуйте її творчість. Якщо дитина дає оригінальну відповідь на запитання, навіть якщо вона є неправильною, визнайте й похваліть її творчий підхід.
Завжди будьте готові підтримати й заохотити будь-які прояви творчості та оригінальності, не забувайте при цьому радіти, насолоджуватися процесом і товариством вашої дитини!